Публікації

Показано дописи з Липень, 2016

Свята моя Київська Русь

Зображення
      В житті кожного народу постають події, що мають величезний вплив на його розвиток.     Більше тисячі років відділяє нас від тих часів, коли Київська Русь прийняла християнство.   Християнство до кінця першого тисячоліття стало світовою релігією, яку сповідали Візантія і Західна Європа, що оточували Київську Русь. Інтерес до цієї релігії зростав. Вона поступово здобувала авторитет, ставала показником цивілізованості. У Київській  Русі тоді ж панувало ще пізнє язичництво, яке  багатьма сприймалося болісно. Відчувалася ізольованість держави від світового співтовариства, яка потребувала змін у галузі релігії, духовного та суспільного життя взагалі.        Український історик М.Брайчевський твердить,   що вже в 60-х роках ІХ століття після переможного походу князя Аскольда на Константинополь відбулося так зване "Аскольдове хрещення" Київської Русі. Проте не можна вважати цю ініціативу масовим хрещенням країни. Приймає нову релігію й княгиня Ольга, мати князя Володимир

"Славетні імена: Володимир Великий"

Зображення
   Володимир Святославич (Великий) - київський князь, один із найвидатніших державних діячів України-Русі. Впровадив християнство як державну релігію. Об'єднав і зміцнив Київську Русь, надав їй сталих державно-організаційних форм, забезпечив провідну роль у Східній Європі.    Володимир - син князя Святослава Ігоровича, онук великої київської княгині Ольги. З 969 року князював у Новгороді Великому. Після загибелі в міжусобних зіткненнях братів Ярополка і Олега посів у 980 році київський княжий стіл. Політика Володимира як великого князя київського була спрямована на централізацію держави, об'єднання розрізнених східнослов'янських племен. Посадивши своїх синів у різних землях, він започаткував династичне управління. У роки його князювання в цілому завершилося формування Давньоруської держави. Він провів адміністративну реформу, удосконалив законодавство, запровадив "Закон Земляний".     Водночас Володимир усвідомлював  роз'єднаність всередині самої держави

"Славетні імена: Іван Виговський"

Зображення
  Виговський Іван Остапович - активний учасник Національно-визвольної війни українського народу середини ХVІІ ст., генеральний писар в уряді Б. Хмельницького (1649-1657), організатор і керівник Генеральної військової канцелярії, засновник українського діловодства, глава зовнішньополітичного відомства, гетьман України (1657-1659), державотворець, один з ініціаторів створення Великого князівства Руського у складі Польщі, київський воєвода, сенатор Речі Посполитої, член Київського і Львівського братств.    Іван Виговський - представник старовинного шляхетського роду Лучичів-Виговських, здобув освіту в Києво-Могилянському колегіумі. Певний час служив у державних установах Речі Посполитої, працював юристом у міському суді в Луцьку, виконував обов'язки намісника луцького старости, перебував на військовій службі.    У роки національно-визвольної війни І. Виговський став одним з найближчих соратників Б. Хмельницького. Як генеральний писар очолював Військову канцелярію, перетворивши ї

Свято людей-птахів

Зображення
     Дуже давно на острові Пасха, який тамтешні мешканці й досі називають   Землею людей-птахів,  існувало повір’я.  За цим віруванням, на узбережжі острова висаджувалися прадавні птахи, які приносили «вогні». Культ птаха у якийсь момент історії навіть врятував людей від виснажливої війни: процвітаючі мирні племена острова надумали воювати, і ці суперечки призвели до культурного занепаду і знесилення народу в цілому. Тож тут на допомогу «прилетіла» пташка — вожді порадилися і вирішили проводити змагання людей-птахів, таким чином визначаючи, кому головувати на острові наступного року. Для учасників змагання було підготовлено безліч важких перепон та завдань, які дехто не міг подолати навіть ціною власного життя. Але переможець, який пройшов усе ставав королем на рік по праву.      Можливо саме ця легенда і надихнула сміливців щорічно проводити незвичайні змагання -  Свято людей-птахів. Відзначається воно у Великобританії, в місті Богнор у липні місяці і має вже багату історію

Родина, як зірка єдина

Зображення
          "На світі білому єдине, Як і Дніпрова течія, Домашнє вогнище родинне, Оселя наша і сім'я".      8 липня в Україні відзначається День родини. Рід, родина, сім'я, родинні стосунки - це основи існування і життя людини. Сім'я, добрі стосунки в ній відіграють важливу роль в житті кожного. "Де згода в сімействі, Де мир, а не війна, Щасливі ті, блаженна сторона"                                     Г.Сковорода    Життя сучасної української родини нерозривно пов'язане з національними традиціями і звичаями, цінностями і уявленнями, що склалися в українського народу ще в давні часи. Вони мають міцне історичне коріння та передаються із покоління в покоління. Кожна нова сім'я зберігає народні традиції, традиції своїх прадідів, дідів та батьків та примножує їх власними.      Традиційно українська родина була великою: під одним дахом жили кілька сімей. Величезну роль в ній відігравали прадіди,

«Світ його творів: Валентину Чемерису – 80"

Зображення
"Він був і є, як гумор молодим, А молодих, як сміху, наплодив. Він їх творив – не з власного ребра, А з гострого, веселого пера. Бо є закон: ніколи Чемерис Без усміху й не спав і… не журивсь".                                                        Михайло Чхан          Валентин Чемерис сучасний український письменник, лауреат багатьох літературних премій, автор численних книг: історичних, фантастичних, пригодницьких тощо. Улюблений жанр – сатира і гумор. Народився Валентин Лукич 8 липня 1936 року на Полтавщині в селі Заїчинці (Семенівський район). Після закінчення середньої школи пішов працювати у радгосп. Потім робив на підприємствах Придніпров’я, а згодом у редакціях обласних газет та Дніпропетровському видавництві «Промінь».         Перші твори Валентин Чемерис починає публікувати з 1959 року і вже через три роки видає першу збірку. У 1971 році письменник закінчив Вищі літературні курси при Літературному інституті ім. О. М. Горького. Творчи