WE ARE TOGETHER

    "Дай теплоти, що розширює груди, Чистить чуття і відновлює кров, Що до безграничную будить Чисту любов!"                                                                                       І.Франко         Іван Франко - письменник, учений, громадський діяч. Франко-новатор збагатив поезію, прозу і драматургію новими жанрами, ідеями, проблемами, художніми засобами. Велику цінність становлять його перекладацька і наукова робота, видавнича діяльність.            Іван Якович Франко народився 27 серпня 1856 році в селі Нагуєвичі на Дрогобиччині. У 1875 році закінчив Дрогобицьку гімназію і відразу вступив на філософське відділення Львівського університету. Ще в гімназії почав писати вірші. Молодому поетові довелося долати значні мовні труднощі через те, що в Галичині не була вироблена літературна мова.     У 1876 році Іван Франко видав свою першу збірку віршів "Балади і розкази". Протягом десяти років після виходу цієї збірки Франко

                                                     "Безцінний дар нам посланий від Бога, Що саме ми і наше покоління - Поважні, літні, юні - мали змогу Стать очевидцями за волю, провидіння... Я благаю в Бога: всім жити в любові З вірою, надією у справі і слові. За мир і достаток, злагоду щоднини - Я молюсь за тебе, Ненько - Україно!"                                                                                                                              (В. Носенко)                                                                                                 24 серпня 2016 року ми відзначає 25-ту річницю незалежності України.      Україно! Усе святе зібралося для кожного з нас у цьому слові. Це найдорожча земля з багатою історією, яка просякла запахом пороху, запахом безкраїх ланів, запахом незалежності і волі - волі, яку наш народ виборює і до сьогодні.             До свята у нас відбувся концерт за участю юних музикантів під ке

"Із висоти просторів небокраю  На полотно спустились небеса.  Он голубінь на прапор виливає  Сивий Дніпро - України краса!  Пшениця щедро вабить в позолоті,  Хай нивами - пишається земля.  За сяйво сонця й колоски налиті  Землиця-Мати всіх благословля.  Щоб неба синь і ниви золотії  Навіки - вічні в пару обнялись.  Хай в щедростях Вкраїна багатіє,  Хай мир несеться в обшир, чисту вись!  З народження цінуймо - і до тризни  Свій рідний край, любімо - до загину!  Схиляймось перед прапором Вітчизни!  Боготворімо Неньку-Україну!"

  Баранович Лазар (світське ім'я Лука) - один із перших українських духовних подвижників, який поєднував у своїй філософії науку і релігію, найпомітніша постать у релігійному, суспільно-політичному, культурно-освітницькому та літературному житті України другої половини ХVIIстоліття. Професор і ректор Києво-Могилянської колегії, єпископ, архієпископ Чернігівський. Перші документальні згадки про життя Лазаря Барановича пов'язані з Києво-Могилянською академією.  У 1640-х роках, за часів ректорства Інокентія Гізеля, він викладає в молодших і старших класах. Сам Баранович початкову освіту здобув у школі Києво-Братського Богоявленського монастиря. Далі він продовжив навчання у Польщі - у Віленській та Каліській академіях. Із 1650 року Баранович обіймає посади ректора Києво-Могилянської колегії та ігумена Братського монастиря. Він відзначився турботами про поліпшення економічного стану найбільшого під ту пору в Україні навчального закладу.     1657 рік стає переломним у житті пись

     Войнаровський Андрій - дипломат, державний і політичний діяч, небіж гетьмана Івана Мазепи і його довірена особа.       Андрій Войнаровський народився у місті Володимир-на-Волині, освіту здобув у Києві та Дрездені. Він жив при дворі саксонського курфюрста Августа ІІ Фрідріха, де навчився вишуканим придворним манерам.     Андрій Войнаровський був завжди втаємниченим у політичні плани Івана Мазепи, виконував таємні доручення гетьмана. Він обіймав посаду гетьманського представника при похідній канцелярії царя Петра І і в листопаді 1708 року повідомив гетьмана про початок наступу російських військ на Україну. Після поразки в Полтавській битві супроводжував шведського короля Карла ХІІ до Туреччини.      Після смерті Івана Мазепи Андрій Войнаровський разом з Пилипом Орликом і Дмитром Горленком претендував на гетьманську булаву. Він виконував важливі дипломатичні місії.   Занепокоєний бурхливою дипломатичною діяльністю Андрія Войнаровського, Петро І наказав схопити і ув'язнит

"Спинюся я і довго будуть слухать, Як бродить серпень по моїй землі... Ще над Дніпром клубочиться задуха,  Ще пахне степом сизий деревій. Та верби похилилися додолу, Червоні ружі зблідли на виду, Бо вже погналось перикотиполе За літом - по гарячому сліду..."                                                                                         Ліна Костенко        Серпню належить особлива роль. Третій місяць літа - пора жнив. Тому і назва в нього від знаряддя для жнив - серпа. Серпень також називали так: хлібочол, припасень, городник, гутоїд, густир і навіть прибериха-припасиха. У сільському господарстві серпень був головним місяцем, який визначав достаток на весь рік. "Кому в серпні в затінку холодно, тому взимку й на печі голодно"- говорить народна мудрість.    На початок місяця (2 серпня) припадає значне свято - День пророка Іллі. Воно мовби завершує літній обрядовий цикл. Дослідники вважають, що Ілля увібрав усю аграрну