"Митці України: В. Забіли - 210"
Забіла Віктор Миколайович — поет-романтик, автор ліричних творів, що відзначаються винятковою щирістю і безпосередністю, емоційною проникливістю, мелодійністю і органічним зв’язком з народною творчістю. Покладені на музику М. Глинкою вірші поета, серед яких «Не щебечи, соловейку», «Гуде вітер вельми в полі», стали улюбленими народними піснями. Віктор Забіла народився у 1808 році на хуторі Кукуріківщина (тепер с. Забілівщина Чернігівської обл.) в сім’ї небагатого поміщика. Навчався в Ніжинській гімназії вищих наук (1820—1828). Кілька років перебував на військовій службі, а в 1834 році оселився на батьковому хуторі. Тут у нього бувало багато відомих діячів мистецтва — Т. Шевченко, М. Глинка, В. Штернберг. Літературну творчість В. Забіла розпочав на початку 1830-х pоках. Його вірші поширювалися усно, в рукописних списках (існувало близько десяти рукописних збірок), публікувалися в періодиці, видавалися в альманасі «Ластівка». Збірка «Співи крізь сльози», що містила