WE ARE TOGETHER

БАЖАЄМО ПЕРЕМОГИ ТА МИРУ, ЩАСТЯ І БЛАГОПОЛУЧЧЯ!!!

      Напередодні національного свята - Дня Незалежності України для відвідувачів ми підготували виставку-інсталяцію "Україно! Ти для мене диво" . Тут історія та сьогодення нашої держави, її здобутки та звершення, труднощі та невдачі,  віра в майбутнє країни .    Читайте про Україну! Дивіться про Україну! Мандруйте Україною! Нехай серця наповнюються гордістю за нашу державу, прагненням до миру, єдності та порозуміння.       Добра, світла і гармонії у наших душах! Любові і щирості в наших серцях.

   З ранку до ранку Микола Васильович Гоголь гостинно зустрічає кожного, хто прибуває на миргородський залізничний вокзал. В яких би ви не приїхали справах, скрізь, по всьому місту вас будуть супроводжувати якщо не сам Микола Васильович, так герої його повістей з книжок «Миргород», «Вечори на хуторі поблизу Диканьки» або й «ревізор», пан Хлестаков.    Перше, чим миргородці похизуються, це найвідоміша у світі калюжа. Багато хто пам'ятає іронічні гоголівські слова з опису міста: «Чудный город Миргород! Каких в нем нет строений!.. Если будете подходить к площади, то, верно, на время остановитесь полюбоваться видом: на ней находится лужа, удивительная лужа! единственная, какую только вам удавалось когда видеть!»   "Не той тепер Миргород..." і калюжа не та. Тепер навколо ставка збудували набережну, на якій встановлені скульптури літературних героїв Гоголя. До галереї запрошує сам Микола Васильович - величний пам'ятник на центральній вулиці, прикрашає місто. 

      Літо триває... Повертаються з відпусток деякі дорослі, а   діти з таборів або від бабусі. Зараз саме той час, коли можна насолодитися сонечком, відпочинком, спілкуванням. В парках і на дитячих майданчиках, біля бювету або бібліотеки - всюди можна гарно провести час із книгою.             

  Галятовський Іоаникій — активний діяч неформального гуртка вчених і письменників, в Чернігові у другій половині XVII століття і вписав яскраву сторінку в історію української філософії, літератури та культури в цілому.     М ісце і дата народження Іоаникія Галятовського точно не встановлені. У 1640-х pоках закінчив Києво-Могилянську ко­легію, потім викладав там риторику, у 1659-1664 pоках був її ре­ктором. З 1669 року до самої смерті обіймав посаду архімандрита Єлецького монастиря у Чернігові. Він увійшов в історію української ба­рокової прози як найбільший інтелектуал другої половини XVTI століття.      Літературна спадщина Іоаникія Галятовського — одного з найосвіченіших людей свого часу — охоплює близько двадцяти творів, на­писаних українською та польською мовами. Найбільшу популяр­ність здобула його книга «Ключ розумінія», що протягом короткого часу витримала три видання (1659, 1663, 1665). Перше видання «Ключа» містить 20 проповідей на Господні й 12 — на Богородичні свята

    Гмиря Борис Романович — співак-філософ, унікальне явище в українській і світовій музичній культурі. Його називали «Великим Борисом», талант — дивовижним, голос — абсолютним басом, а звукову місію — ідеальною й ніким не перевершеною донині. Вокаль­на спадщина співака вражає не лише своїм обширом, а надто культурою, манерою виконання, божественним впливом на душу та серце людини.       Борис Гмиря народився 5 серпня 1903 році у бідній родині на Сумщині. Після закінчення початкової школи 11- річним хлопцем пішов у найми. Заробляв на хліб, працюючи де доведеться. У 1930 році вступив до Харківського інженерно-будіве­льного інституту, а згодом — до Харківської консерваторії. Навчався вокалу у відомого педагога П. Голубєва, послідовника школи слав­нозвісного Федеріко Бугалмеллі. Водночас почав виступати на сцені Харківського оперного театру.      Становлення неповторної художньої особистості митця відбува­лося шляхом синтезу прикметних рис вітчизняної й італійської вока­льних шкіл. 

Хто на море, хто на дачу, а ми на гостини   до Гоголя. Полтавська область багата на спадщину Миколи Васильовича - тут і Диканька і Миргород, і Сорочинці і сама Василівка - Гоголево, де пройшло дитинство і юність письменника.  Потопає в зелені парку  старовинна садиба.   А сам  будинок у Гоголів затишний, приємний, гостинний.    Сестра письменника Єлизавета згадувала: «Вдома він дуже входив в господарство і займався садибою і садом, в самому будинку він сам розфарбовував фарбами стіни і стелі в залі і вітальні: одягне, бувало, білий фартух, стане на високу лаву і великими кистями малює, - так він намалював бордюри, букети і арабески». Він прекрасно вишивав, шив і кроїв наряди сестрам.    Оформленням спальні матері Гоголь займався сам. З а його ескізами місцеві майстри ткали килими і гобелени.     Також за його малюнками створені вітражі в декількох кімнатах. "Це красиво і модно в Європі" - наставляв він маму. При цьому Микола Васильович завжди пишався