"Кримський інжир"

Крим - це особливий край, омитий морем і зігрітий сонцем, і здається, що навіть вітер не знає кордонів, тут віє по-іншому. Це земля кримськотатарського народу, який, попри всі історичні та політичні реалії, намагається зберегти свою мову, культуру, релігію, світоглядні принципи, творити свою літературу.

Кримський інжир: антологія - це книжка творів учасників першого українсько-кримськотатарського літературного конкурсу.

Поезія і проза, переклади українською і кримськотатарською, що увійшли до антології, дуже різні за жанром, стилем і поетиком. Про те Крим - це та спільна тема, що їх об'єднує.

Пропонуємо вам декілька фрагментів з віршів кримськотатарських поетів.

В'ячеслав Гук

"Долі лежав мертвого Криму порваний прапор,

птах у колючих гілках скльовував залишки ягід,

за труною повільно йдучи, - чоловік не плакав,

напропадиме віддавши дні своєї слави й звитяги..."

Червоткіна Ілона

"Скоро море вийде із берегів,

пращури повстануть із курганів

і будуть бігти в напрямку кордону

рятуйте!

щось пішло не так, як хотілося,

хтось підвернув ногу і тепер кульгає,

а хтось підвернув пам'ять, хтось забув, який вигляд має

здоровий глузд..."

М'ясищев Олександр

"Життя в сірій зоні

завжди починається ніби з нуля,

але завжди починається смертю.

Ця смерть приходить до мене щодня

і голосно кличе мене на ім'я - 

так мій прапор в'яжеться в петлю..."

Жаркова Роксолана

"І коли ти спитаєш, про що я думаю зараз, тут, на землі,

Поки ранки ще сонцем відкрито, як середземні порти.

Поки руки мої, як малі заштормлені кораблі, потопають в тобі,

Губляться, наче зимові яблука, серед гілля і висоти.

Поки мої страхи - ще терпкі і нестиглі - ховаються в цій імлі.

Поки калини тавро не помре на твоїх сорочках,

Поки зима не віддасть усе твоє завтра тобі, Й ти не множиш свою печаль у заснулих синах і дочках..."

Антологія "Кримський інжир" буде цікавою для усіх хто знайомиться з кримськотатарською культурою.